ПОЛТАВСЬКА ДІТВОРА НЕ МОЖЕ ПРОДОВЖУВАТИ ЛІКУВАННЯ БЕЗ БОЛІ
Народна мудрість говорить: "Бійся своїх бажань". А я б ще додала "і своїх впевненостей".
Тільки вчора ввечері, звівши дебет з кредитом по надходженнях і витратах Фундації та побачивши на калькуляторі число "- 61 000", я видихнула. Ні, ну а що? Адже в пам'яті свіжі то недавні часи, коли це ж табло показувало число "-630 000" і зміна калькулятора ніяк не впливала на результат. Тому око вже майже не смикається, а додому я йшла з мозком, що працює в напрямку "де взяти цю суму?".
Ніщо не віщувало біди.
Але вранці на екрані телефону з'явилось смс.
- Добрий день! Хотіла взнати, чи зможете ви придбаті ще підключичних катетерів? Дуже потрібно для 3-річніх дітей!
Писала старша медсестра онкогематологічного відділення Полтавської лікарні. За кожним словом стоїть біль і сльози.
Адже що таке відсутні підключички? Це означає, що в вену маленької ручки (а мова йде зараз про дітей +/- 3 років) ставлять катетер-метелик і туго забинтовують. Кожен день в цей катетер вводять препарати хімії, антибіотики та інші, іноді дуже болючі, ліки. Хто хоч раз отримував внутрішньовенну крапельницю, пам'ятає ці відчуття і величезні синці після процедур. А уявіть, коли мова йде про щоденне введення протягом півроку-року!
У січні цього року ми відправили в Полтаву партію Бровіаків. Але, на жаль, вони вже закінчилися. Давно закінчилися.
Ще біда в тому, що у нас залишається неоплаченим шматочок боргу за ту партію. І тепер нам дуже-дуже терміново потрібно:
Сума, звичайно,велика. Та, коли мова йде про дитячі сльози і біль (як би пафосно це не звучало), то ми приймаємо рішення ризикувати. Знову. В черговий раз.
І дуже розраховуємо на вашу допомогу і підтримку. Адже в наших силах зробити так, що болі у цих дітей буде хоч трохи, але менше.